Концепція
превентивного виховання дітей і молоді
Суть, мета і завдання
превентивного виховання. Функції превентивного виховання. Очікувані результати
Суть, мета і завдання
превентивного виховання. Превентивне виховання - це комплексний
цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії
із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний,
соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних
впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у
поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист.
Будучи детермінована об'єктивними і
суб'єктивними факторами, превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим
видом загального педагогічного процесу, має свою мету, принципи, зміст, форми і
методи та використовує елементи правоохоронної, правової, медико-оздоровчої
роботи. Превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів
економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього,
інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування
позитивних соціальних установок, запобігання вживанню наркотичних речовин,
відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків. Воно є
пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і
здійснюється в інтересах особистості та суспільства.
Превентивна робота проводиться з усіма
дітьми, починаючи від дошкільного періоду, з метою попередження відхилень у
поведінці, особливо з тими, хто перебуває у несприятливих умовах виховання,
характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто став на шлях
асоціальної і протиправної поведінки. Превентивність має бути складовою
будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки превентивний процес суттєво
посилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії.
Мета превентивного виховання
полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету
до негативних впливів соціального оточення. Вона може розглядатися поліаспектно.
Педагогічний аспект превентивної
діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка
конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором
моделей про соціальної поведінки.
Соціальний зміст передбачає об'єднання
зусиль суб'єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на
узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів: нейтралізацію і
поступове усунення детермінант, що викликають негативні прояви.
Психологічний аспект превентивної
діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний,
статево-віковий підходи до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці
особистості й розробку науково обґрунтованих програм соціалізації та корекції
девіацій.
Правовий аспект полягає в охороні
й захисті прав особистості, формуванні правової культури.
Основні завдання превентивного виховання дітей і
молоді:
- створити
умови для формування позитивних якостей особистості в процесі
різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної й іншої діяльності,
що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку,
виробленню стійкості до негативних впливів;
- забезпечити
соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію
втягуванню дітей і молоді в негативні ситуації;
- надавати
комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим
неповнолітнім, які її потребують;
- забезпечити адекватну
соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або
зловживають психоактивними речовинами;
- стимулювати неповнолітніх
до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти
валеологізації навчально-виховного процесу, навчанню з раннього віку
навичкам охорони власного життя і здоров'я;
- сприяти виробленню
інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів
(педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів, соціальних
працівників), батьків та ін., об'єднанню зусиль різних суб'єктів
превентивної роботи.
Суб'єкти-об'єкти превентивного виховання:
- діти дошкільного віку, учні
загальноосвітніх шкіл, ПТУ, середніх спеціальних навчальних закладів,
студенти;
- неповнолітні, які
перебувають на обліку (шкільному, кримінальному, наркологічному);
- неповнолітні, соціалізація
яких відбувається під впливом негативних явищ (групи ризику);
- неповнолітні, які
перебувають у закладах соціальної реабілітації місцях позбавлення волі або
повернулися з них;
- неповнолітні, які не мають
умов сімейного виховання й опіки (сироти; неповнолітні з алкоголе.
нарко-залежних родин; діти, батьки яких перебувають у місцях позбавлення
волі);
- молоді сім'ї, які
потребують консультативної допомоги з догляду за дітьми; - сім'ї, які
мають дітей з хибними проявами у поведінці;
- з наркозалежністю чи
протиправними вчинками; - педагогічні колективи навчально-виховних,
позашкільних культурно-освітніх і інших закладів;
- працівники служб у справах
неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції й
інших правових установ, медичних закладів;
- працівники засобів масової
інформації;
- трудові колективи,
громадські, благодійні організації, релігійні конфесії;
- центри превентивного
виховання.
Функції превентивного виховання
Діагностично-прогностична функція
полягає в аналітичній роботі зі з'ясування причин і умов відхилень у поведінці
дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їхнього розвитку; у виявленні шляхів
і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.
Корекційно-реабілітаційна функція
ставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації
дитини і пов'язана із втручанням у негативну ситуацію її розвитку на рівні
знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної коригувальної допомоги,
перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження
стосунків для позитивного способу життя.
Освітньо-консультативна функція
передбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої,
консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації
про види і форми негативних явищ.
Організаційно-методична функція
ставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних
проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних
та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної
поведінки та розробку заходів щодо їі профілактики; відпрацювання
медико-біологічних, соціально-педагогічних та психолого-педагогічних технологій
на базі дошкільних, позашкільних закладів, шкіл, ПТУ, медичних та
правоохоронних служб, установ реабілітації неповнолітніх та молоді.
Інтнегрaтивно - просвітницька
функція передбачає збір, аналіз, адаптацію узагальнення та впровадження
вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики, інтеграцію у світовий
превентивний процес у роботі з дітьми І молоддю.
Превентивне виховання здійснюється на трьох
рівнях:
-
раннє, або первинне, превентивне виховання
(соціально-педагогічна профілактика);
-
вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і
корекція);
-
третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація
і ре соціалізація).
Соціально-педагогічна
профілактика (первинна профілактика) – вид превентивної роботи, спрямований на
здійснення освітньо-профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу
на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на
ранніх стадіях відхилень. Вона ґрунтується на позитивній педагогічній
діяльності, мета якої - своєчасне виявлення та виправлення несприятливих
інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів,
що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку дітей і
молоді, у їхній поведінці, стані здоров'я. Соціально-педагогічна профілактика
здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля
неповнолітніх.
Зміст соціально-педагогічної
профілактики: взаємодія у формуванні знань, умінь, установок та мотивів
свідомого вибору про соціальних моделей поведінки; підготовка та розповсюдження
превентивної інформації через друковану продукцію, засоби масової інформації,
спілкування на рівні міжособистісних стосунків, інші форми
соціально-педагогічної роботи; створення на базі Центру превентивного виховання
умов для виявлення і підтримки соціальних ініціатив.
Превентивна допомога і корекція -
вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у
допомозі окремим категоріям групам ризику (зменшення шкоди, допомога з метою
самодопомоги). Це передбачає психолого-педагогічний та соціально-терапевтичний
вплив на особистість з тим, щоб вона сама навчилась допомагати собі,
розв`язуючи багато чисельні проблеми, що провокують на деструктивну поведінку.
На цьому рівні є доцільними:
- реалізація програм
превентивного виховання з «групами ризику» із залученням державних,
громадських, конфесійних організацій, волонтерів;
- патронажна робота з
«групами ризику», неповнолітніми із дисфункціональних сімей по усуненню
соціально-психологічних передумов деструктивної поведінки;
- організація різноманітних
форм превентивної освіти за місцем проживання, проведення дозвілля, у
зонах відпочинку.
Адаптація. реабілітація та ресоціалізація полягає в реконструкції
соціокультурного оточення для різних категорій дітей і молоді, допомозі в
спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених
соціальних зв'язків або адаптації в соціальній життєдіяльності. Необхідними
заходами такої роботи є:
- науково-методичне
забезпечення превентивної соціально-терапевтичної роботи у створених
притулках та інших спеціалізованих закладах;
- співпраця і
науково-методична підтримка роботи центрів соціальної адаптації, анонімних
наркологічних кабінетів, діагностично-консультативних центрів, служб
«Телефонів довіри», інших закладів, до функцій яких входить вирішення
проблем негативної поведінки дітей і молоді;
- науково-методичне сприяння
організації і розвитку терапевтичних співтовариств взаємо підтримки
неповнолітніх;
- адаптація і впровадження в
систему превентивної роботи вітчизняного і світового досвіду соціальної адаптації
та реабілітації.
Принципи побудови системи превентивного виховання:
- принцип комплексності
забезпечує реалізацію концепції превентивного виховання у поєднанні з
діяльністю інших суб'єктів профілактичної роботи;
- принцип системності
передбачає узгодженість, послідовність і взаємозв'язок усіх рівнів
профілактичної діяльності та погодження відомчих програм з програмами
інших. суб'єктів цієї діяльності зі стратегічних питань;
- принцип науковості
забезпечує науковість аналізу ситуацій, доцільність вибору форм, методів,
прийомів реалізації програм фахівцями відповідних галузей знань;.
- принцип інтегрованості
передбачає зближення і поглиблення взаємодії вітчизняних і зарубіжних
превентивних програм;
- принцип мобільності дає
можливість оперативно модифікувати завдання, форми і методи превентивного
виховання залежно від умов і змінювати сфери впливу;
- принцип наступності означає
розгортання превентивних програм з використанням набутого досвіду;
- принцип конкретності
зумовлює включення до превентивних програм чітко сформульованих заходів,
строків виконання, визначення відповідальних за їх реалізацію;
- принцип реалістичності передбачає соціальний
зміст превентивного виховання, який полягає в оптимізації форм і методів,
спрямованих на розвиток адаптаційних якостей цільових груп;
- принцип етичності забезпечує моральні основи
превентивної діяльності, відображає її гуманний характер, опору на
позитивний потенціал особистості, збереження конфіденційності, поваги та
інших дійових умов взаємодії з цільовими групами превентивного виховання.
Очікувані
результати. Створення в Україні пропонованої оптимальної структурної
системи превентивного виховання сприятиме:
- активізації діяльності
українських науковців, спеціалістів, консультантів, практичних працівників
у дослідженні і вирішенні проблем превентивного виховання;
- залученню освітніх,
медичних, соціальних та правоохоронних закладів до вирішення проблем
попередження правопорушень і злочинності, координації зусиль суб'єктів
превентивної діяльності;
- посиленню тенденції до
зниження вживання наркотиків, алкоголю, тютюну, ВІЛ -інфікованості,
формуванню у молодого покоління здорового способу життя;
- зміні установок і моделей
поведінки неповнолітніх груп ризику;
- соціально-психологічній
адаптації неповнолітніх, які мають життєві проблеми;
- збільшенню кількості
волонтерів та осіб, які пройшли реабілітацію, для здійснення превентивної
роботи.
|